У будівництві зазвичай використовуються два основних типи опор:
Вертикальне кріплення: вертикальне кріплення, також відоме як глухе кріплення або згрібання кріплення, передбачає використання вертикальних опор або опор для забезпечення тимчасової підтримки конструкцій. Вертикальні береги зазвичай розміщуються перпендикулярно до поверхні землі або підлоги і використовуються для перенесення ваги балок, плит, стін або інших конструктивних елементів. Вертикальні опори допомагають розподілити навантаження по вертикалі та перенести їх на землю або стійкі фундаменти, запобігаючи провисанню, надмірному прогину або обвалу.
Похилі опори: похилі опори, також відомі як летючі опори або похилі береги, використовують діагональні або похилі опори на додаток до вертикальних опор. Похилі берега розташовують під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами для додаткової опори конструкцій. Похилі береги передають навантаження під кутом, забезпечуючи стійкість і посилення конструкції. Похилі опори зазвичай використовуються, коли лише вертикальних опор недостатньо, щоб витримати накладене навантаження, або коли потрібні додаткові розкоси.
Ці два основних типи опор — вертикальні та похилі — можна використовувати окремо або в комбінації, залежно від конкретних вимог до конструкції та умов навантаження. Вибір відповідного типу кріплення залежить від таких факторів, як опорна конструкція, величина та розподіл навантажень, а також бажаний рівень стійкості та безпеки. Для забезпечення ефективної та безпечної тимчасової опори під час будівельних або ремонтних робіт важливо дотримуватися належних принципів та вказівок щодо проектування опор.
